На випускний

Літа мої молоденькі,
Щасливії літа,
Ви мні били так миленькі,
А не вжили світа.
Ви убігли без радості
Як раном буйні сни
Ізчезли без веселості
До вічної

На учті мудрості зняв мову друг вина
(Рум і Аравію збентежила вона):
“Не вірю твердженню, що є вина в вині,
Коли сам Бог сказав, що проститься вина!”

Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,
Але від того світ на краще не змінився.
Я радий і тому, що на шляху важкому,
Не знавши радості, я дуже й не журився.

Задзвеніли вечори і ранки
В березневій, весновійній млі…
У закрижаній прозорій шклянці
Незчисленні зорі зацвіли.

Я виходжу на дзвінке подвір’я,
Сад чорніє… О прийди,

В далекий світ, над береги Йордану,
В країну воєн, прощі і молінь,
На зустріч з Гордіями щаснодарну
У розквіт квітня відлітаєш, Ніль.

Відлуння Пісні над піснями й

Вже вакації за нами.
Як же швидко час пройшов!
Ми й не зчулися, з книжками
В школу треба їхать знов.

Прощавайте, милі друзі,
Фармо, море і ліси,
Щебети пташок у

Кругом одні лишень лауреати…
Тож висуну і я себе самого
На здобуття…
Нормального життя.

Отаке з розбишакою горе —
Він світ за очі лине за море.
Вже і двір його рідний позаду,
Ані дому не видно, ні саду.
Та невже ж там ніхто не згадає,
Що горобчика вдома

Чи не в нас сьогодні свято,
чи не в нас?

Йде сьогодні Катеринка
в перший клас!