На сажень викопали яму
І труп за трупом в землю — бах!
Одних угору головами,
Других — аби не на ногах…
І так за шаром шар — могила:
П’ятсот… Шістсот… усе одно:
Усіх навіки напоїла
Байдужа смерть своїм вином.
Коли ж останній шар наслали,
Тоді шинелі й штих землі
І — спіть, герої з Калевали,
Сини обшарпаних полів…
Оце і все… Спокійно, мляво
Отут же сіли грабарі —
І, витягши махру з халяви,
У небо сині димарі.
А потім хтось уткнув ізбоку
З рушниці ржавого штика
І напис на степи широкі:
«Стрелки NN-ского полка»…
Гість
Коментарі
Підписатися