Микола Нарушевич

…Сьогодні Грудень чи Травень?
Иней чи вишні цвіт?
Зібгаю свій чуб кучерявий,
Жменею пісню в світ.

Дні мої повіддю линуть,
Мої комсомольські дні…
Та знову стрів я

Жовтими листочками (там, де віти долу)
яснії жовтневії пропливають дні…
Вечорі у серце стерниною колють,
стежечками пісенька на папір мені.

Покохав я Осінь (восени ж і

Народе мій! Століття цілі
Ти мучивсь у труні…
Кайдани впали поржавілі,
Настали інші дні…

Пригріло ясне сонце волі
І ти з труни піднявсь…
Як ти змарнів за час неволі!..

Погас захід. Густа імла
Все оповила навкруги…
На небо зіронька зійшла,
Всміхнулись їй степи, луги…
Земля послала їй привіт

У ніжних пахощах квітків,
В дзюрчанню мрійному

На землі панує зло,
Сила і кайдани…
Ллються сльози, ллється кров…
Коли перестане?..

Коли Правда промінь свій
Нам на землю кине?..
Запанує Мир, Любов —
Зло навіки

Вколо тиша, мир, простір,
В небі сяє безліч зір.
Рівно сяють в висоті
Тії зорі золоті.
Тихий ллють на землю світ,
Мовби шлють її привіт —
Щирий, тихий і святий
Із

Порослий тернем, будяками,
В глухих степах
Простягсь долинами, горбами
Наш шлях.

Кругом пітьмою оповиті
Степи сумні,
Лунають мов несамовиті
З пітьми ридання