Микола Данько
Пережив я тридцять третій
- Автор: Микола Данько
«Розтерзали, ізматюкали,
Оббрехали, втоптали в грязь».
Наталя Астаф’єва
Пережив я тридцять третій,
Пережив окопний молот,
Пережив духовний голод,
Пережив
Ви бачили, як був хмільним
- Автор: Микола Данько
Ви бачили, як був хмільним…
А як голодним — бачили?
Чи зграями собачими
Літали й гавкали — за ним?
Раз похитнувся — значило:
Ура! На дні вже. П’яний в дим!
Ви бачили, як
І на зрубанім гіллі у березні
- Автор: Микола Данько
«Ви пам’ятаєте: в дні тридцяти тиранів
була та сама навісна пора…»
Микола Зеров
І на зрубанім гіллі у березні
Лопотіли малята-бруньки…
Незважаючи на Соловки…
Де брат твій Авель
- Автор: Микола Данько
Хоч не споріднював їх табель:
Були патриції й плебеї,
Для всіх лунало з Іудеї:
«Де брат твій Авель?!.»
Лиш гуртик слів, лиш кілька крапель,
Проте цілющої ідеї,
Бентежили
Свої - своїх
- Автор: Микола Данько
Свої – своїх? А я б не родичався!
Вони стокрот ворожі вороги!
Вкраїнонька від їхнього меча вся
Посічена й духовно навкруги.
А що вже кров — як би Дунай — лилася,
Мов океан —
Є спільне щось у вилупків
- Автор: Микола Данько
Є спільне щось у вилупків, котрі
«Всю правду в очі» люблять говорити,
Насамперед повадка Лис Микити,
А нюх на дичину — як у хортів…
Відзначились класично в тридцять сьомім
На
О, скільки ж круків кружеляло
- Автор: Микола Данько
О, скільки ж круків кружеляло,
А надто — із дводзьобим жалом!
Підхмарним клекітливим валом
Та по моїй землі.
Жахаюся, як не зламали
Тополеньку в імлі?
О, скільки ж круків
Два голоси
- Автор: Микола Данько
1. Монолог професора
Без власності? Від викресленого «я» —
До міні, до нуля із знаком мінус?
Таку в пробірках витворяєм зміну,
В теорії уже без
Мені, тоді ще новачку
- Автор: Микола Данько
Мені, тоді ще новачку
У райських кущах беззаконня,
Казав один бандит: — По конях!
Одначе тям, що на гачку…
Відтак подибав я з печери
На божий світ і посміхнувсь:
Рік тридцять третій сунеться
- Автор: Микола Данько
Рік тридцять третій сунеться:
Спогадів кіноекран…
Славгород. Мертва вулиця.
Душно. Калюжі. Бур’ян.
«Щастя!» — в кремлівськім зведенні.
Мор поголовний — щодень…
Батько
Потопаюча Атлантида
- Автор: Микола Данько
Балада
Володимирові Зленку
Жаль, було не в нашій ері!
Заколисаний рабами в гамаку, мов Зевс, Платон
Плив, здавалось, на трієрі…
Недочитаний папірус шарпав
Не змінюйте богів
- Автор: Микола Данько
Не змінюйте богів! Урешті — бог як бог,
Один для всіх — безмежна справедливість,
Одна для всіх у нього особливість:
Спішить туди, де чути стогін: «Ох!»
Про душу пам’ятай.
...Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу
- Автор: Микола Данько
Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!
Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,
Тунг сагурнг