Михайло Литвинець

У садку берізка біла
Коси розпустила,
Наче дівчинка маленька,
Ніжна і тоненька.

Чом берізонькою звати
Став мене мій тато?
Придивлюся, справді, може,
Я на неї схожа?

Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях…
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно

Дрібний дощик зашумів,
Зашумів, зашепотів.
Я під дощиком плигаю:
— Линь, хмаринонько, з-за гаю
Дрібні краплі сій крізь сито
На пшеницю і на жито.
Дощик,

Ой чи чули ви, сестрички,
Щебетливі пташки? —
Там у лузі біля річки
Зацвіли ромашки…

Луг, неначе у мережці,
Білий весь од кашки.
До ріки біжім по стежці —
Зацвіли

У млості никне осока,
Лоза схилила гілки,
І сонце у воді струмка
Мов золота тарілка.

Цапок нагнувся над струмком —
Над чистою водою —
І лиже сонце язиком,
Торкає

У колгоспі нашім нині
Косять трави у долині.

Я на луг прийшов до тата,
Щоб йому допомагати.

Косарі сміються раді:
“Нас побільшало в бригаді!

В косарі тебе

У нас в садку дитячому —
Аж любо подивиться —
Усі дівчатка й хлопчики,
Мов братіки й сестриці.

З лози наплів я кошиків,
Сказав: — Брати й сестриці,
Ходімо всі до

Я на луках нагулялася
І додому поверталася
Ще й несла траву зелену,
А цапок підбіг до мене
І грозиться ріжками,
І тупоче ніжками:
— Як даси травиці,
То не буду

Гей, дівчатка і хлоп’ята
З дитсадка,
Научу вас танцювати
Гопака.
Гляньте:
В боки я візьмуся,
Повернуся,
Ніжку так, другу так,
Починаю гопак.

Раз присів, два

Я сказав, що скоро у морі
Буду плавати я на лінкорі.
А Василько плаче-голосить:
— І мене візьми у матроси!..

Ми йому говоримо з татом,
Що його не можна узяти,—
Бо хіба

Не пасеться на лужку
Нашому бичку,
Перейшов за переліг,
До копиць підбіг.
Ви погляньте: — Ой біда!
Сіно розкида.
Я хапаю батіжок:
— Слухай-но, бичок,
Що ти робиш?

Ми сміялись, ми раділи:
Стільки риби наловили!
Щуку, сома, двох линів,
Півдесятка окунів…

Що із рибою робити?
Юшку будемо варити!
Є ложки і казанки,
Є І хмиз і

Для кота свого Мурлики
Ми пошили черевики,
В них червоні передки,
З ниток плетені шнурки.

На котячі лапки білі
Черевики ми наділи;
По садочку він ходив
Черевики

Жолудів у козубки
Назбирали малюки.
Їх посадять у селі,
Щоб зросли дубки малі.
Скільки в діток жолудів,
Стільки виросте дубів!

Де хитро стежки повилися
Через гущінь і чагарник,
Іде з рушницею по лісі
Наш бородатий дід-лісник.

Іде, не спиниться в хуртечу,
Лиш сніг із бороди стрясе,
І, наче Дід

Глянь: синички плиг та плиг,
По животик тонуть в сніг,
Щось шукають тут і там:
Їсти хочеться пташкам.
Де зерняток їм дістать?
Під сніжком зернята сплять.
Я кормушку їм

Ще сніг в ярах біліє,
Вночі мороз легкий,
Та вітер теплий віє
І оживля садки.

І жайворонок в висі
Уранці задзвенів.
І пролісок у лісі
З-під листя

В нашій хаті стук і дзенькіт:
Тато цвяхи дав, обценьки…
І тепер ми з Василем
Тешем, стружем і куєм.

Для птахів ми робим хати
Й починаємо співати:
— Гей, скоріш летіть,

Ми сьогодні не гуляли,
Дідусеві помагали.
У саду на всіх деревах:
На грушках тонких, рожевих,
І на сливах молоденьких,
І на яблуньках маленьких —
Всюди гусінь

Гриць хапає хворостину
І жене курчат до тину.
Квочка-мати: — Куд-куди,
Ти куди женеш? Зажди!

Б’є крильми, біжить, сокоче
Та до Гриця як підскочить!
— Мамо! Мамо! — Гриць