Ми самі були в сальоні,
Ані мамця, ані татко…
Серця билися нам дуже
І розмова йшла негладко.
Ти бажала щось дізнатись,
та довідалась немного;
Я хотів усе сказати,
Та не виповів нічого.
Ти спустила чорні очка,
Бо як рожа личко стало —
Я розмову рад зачати,
Коли слів мені не стало!
Через секунд через десять
Ми стояли так ві двоє;
Я боявся, ти стидалась,
І мовчали ми обоє.
Гість
Коментарі
Підписатися