Ми побагатшали ще аж на мить,
довгу, як ніч, де зірки – поцілунки,
кожне з яких через відстань щемить
і залітає у вірші й малюнки.
Як соловіє твоя маєта
у говіркому гіркому польоті!
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
Серцем усім неспростовно ловлю
юно-цнотливий твій спокій-неспокій.
Диво народження слова “люблю” –
у таїні неймовірно глибокій.
Гість
Коментарі
Підписатися