• Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете

Мудрим — слово це величне.
Натовп нагле став би кпити.
Славлю все живе, що вічно
прагне в полум’ї згоріти.

В ніч кохання пожадану,
де, зачатий, зачинаєш,
як мигоче свічка тьмяно —
дивних подумів спізнаєш.

Ти вже ночі не підвладний,
що там присмерку отіння,
раз пойняв тебе пожадний
шал любовного тремтіння.

Здавшись чарам, пружнокрилий,
в дальню далеч ти летиш,
та, за сяєвом стужілий,
враз метеликом згориш.

І допоки не збагнеш:
вмерти і ожити,
тьмяну землю перейдеш,
гостю сумовитий.

Переклад Василя Стуса

Коментарі