Моїм опонентам

Не лише любов, а й ненависть єдна –
дванадцять озлілих гавкучих мосьок,
у зграю зібравшись, кусають слона,
і він відступа, подивований… Ось як!

* * *

Обклали звідусюд – ні шпарки
в суцільному кільці блокади:
одні хапаються за барки,
другі вчепилися вже в карки…

Отак стараються для влади
за гонорар – чарки і шкварки!

* * *

Долоня ліва нині не свербить,
тож не куплю, як мріяв, кусень сала,
та й грець із ним! –
без нього можна жить,
аби лиш мрія світла не згасала.

* * *

Втікаю від смутку.
А він здоганя
і знов огортає туманами
на самім краєчку осіннього дня…

Сховатися б десь за курганами,
так сива журба зупиня.