Моя бабуся пам’ятає

Моя бабуся пам’ятає,
яким був Львів
у давнину.
Коли вона розповідає,
я навіть оком
не моргну!

— Чистенькі, рівні
тротуари…
Щоб десь папірчик
чи стебло…
Щоб хтось когось
штовхнув чи вдарив —
такого бути не могло!

Підлітки
поважали старших:
знімали шапку
з голови
і говорили не інакше,
як через «прошу»,
через «ви»…

Поганих написів
на мурах
не зустрічалось
в ті часи.
В людей тоді
була культура
й велика тяга
до краси.

Наслухаюсь —
бере зажура…
А що це з нами
сталось враз!..
Куди поділася
культура?
Коли повернеться
до нас?!