Мілітарна форма життя
і воєнний стан існування
все більше вдягає моє тіло в камуфляжні одежі
все об’ємніше намотується клубок обов’язків
і додається важчої зброї та різкості пострілів
все гучніше стукіт серцевого барабану
і ріки крові на межі виходу з берегів
і вже не залишається надії на те що ці грубі та жорсткі життєві і смертоносні форми армії та війни коли небуть відпустять мене
підбадьорюю себе так ніби підпираю плечима будівлю та латаю долонями греблю мовляв усі ці надзусилля потрібні для захисту української літературної землі
і загалом для свободи поетичного неба
і тішуся що моя душа має ще й паралельні життя овіршовані
та літературні дороги до ідеалів
а перехід за лінію смерті не страшить того хто вимушено перебуває в обмеженні пекла
бо десь після нього має бути простір раю
і моя вогнева позиція з просвітом словесного добра
Популярні автори
Гість
Коментарі
Підписатися