Мій прапор

Вічний вогонь

Тополь зелені амплітуди
Розколихали небокрай.
Так глибоко,
Так вільно дишуть груди –
Душа заграла!
Приймаю Світ із деревами,
Із хмарами, водою із відра,
Із материнськими словами,
Що народилися з Добра.
Приймаю Світ і в ночі горобині,
З смертями, горем і слізьми.
Світ – не колиска для дитини,
Але він мій – мій!
Бувало гірко, боляче і люто –
Угору круто йшла держава.
Мечем вирішувала « бути чи не бути»
Її Всеславі.
Приймаю!
І проймаюсь глибиною
І мудрістю високих заповітів,
Гарячим серцем,
Кров’ю молодою
За кожну літеру в одвіті.
І йду у Світ комуністичний,
Лицем і серцем до людей.
У світ Червоний, чистий,
Вічний
Безсмертністю ідей.
ІМ’ЯМ ЛЮБОВІ
Я щирий
І тому терпкий
В своєму слові.
Червоних дум свічки
Горять
В моєму ізголов’ї.
Я не кричу «ура!»
Не од злоби,
Я весь – любов і кров мого народу.
Та я не хочу шикувать повзводно
Цинізмом охолоджені лоби.
І з серцем серце
Прагну воз’єднати
Напруги ленінської струмом.
Для цього треба не «ура» кричати
А мати струм.