Марія Чепурна

Хто найшвидше виростає
в нашім сонячнім краю:
гай за синім небокраєм,
чи ромашка у гаю?
Знають Петрики, й Маринки,
і ромашка у гаю:
швидше всіх — ростуть будинки
в нашім

Я сказав Петькові:
— Якщо хочеш знать,
у моєї мами
діток — двадцять п’ять!

А Петько сміється,
каже:
— Ой, помру!
Може, ти покажеш
брата чи сестру?
— Це для

Подаровано на свято
Гнату
гарний автомат!..
А Славко кепкує з Гната:
— Сміх та й годі:
Гнат — солдат?!
Не встаєш ти вранці-рано,
ждеш, щоб хтось тебе збудив,
і

Через луг струмочок біг,
у траві спочити ліг:
потягнувся на два боки –
став, як річенька, широкий.

— Слухай, песику малий,
білосніжна спинка,
чом у тебе хвіст — рудий,
спинка ж —
як пір’їнка?

Пес у відповідь:
Г ав-гав!
Я на річці засмагав:
сам під кущиком

Ні, не годиться, зовсім не годиться
Календарем обмежувати вік!
Я наче в небо вигулькнувши птиця
Своїм рокам і дням згубила лік
Так, я згубила, Годі же низати
Немов разки

У старого бобра
Небагато добра:
Під водою хата,
В березі санчата.
Запитала бобра
З вільхи ґава стара:
– Кара – ра, чата – чата,
Нащо вам санчата?
А чи дрова

Хто Я? Дівчина чи дівчина лелітка?
У дев’ятнадцять літ мого буття?
Людина Я! Це значить дивна квітка
На дереві розлогому життя.
Відвікувать не хочу пустоцвітом,
А, щоб цілющим

У поета крила, як у птиці.
На поета міряються ростом,
А писати, мов збирать суниці
Між дерев і трав, а це не просто
Ні не просто, як говорять інші
Їм би кошик не дірявий

І куди ця стежечка
Діточок веде,
Стежечка – мережечка
Листя золоте?
Відведе, як матінка,
Вранці у дитсад,
Гарних, ніби маківок,
Приведе назад.
Доснують

Т. Г. Шевченку

Дуб зелений та розлогий
Виріс на Вкраїні
У діброві, край дороги
При ясній долині.
Із дубами побратався,
Батьком став калині.

Часто вітри

Що за дивний черв’ячок —
не трима його гачок!
Окунець, хитрун меткий,
ухопив — та був такий!..

Покотилось сонце за бори,
в очереті спать лягли
вітри,—
мабуть, натомились:
он яку
грушу обтрусили у садку!

На травиночки
згори
крапля сонця впала,
ледь торкнулася землі —
і земля заграла!

Я одразу перестав
у садку копати,
до землі на мить припав
нишком біля хати —

Де берези та дуби —
там збирала я гриби.
І опеньки-тонконіжки
і лисички, й сироїжки
в кошик дружно —
стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть, він маленький

Ходить Осінь гаєм
Та звірят питає:
— Що ви поробляєте,
Як про зиму дбаєте? —

Загойдалась гілка,
Обізвалась Білка:
— Я збираю шишки,
І гриби, й горішки. —

Там, де вересень в долині
З пензлем походив,
Стали сливи сині-сині.
Скільки ж бо тих слив!

А маленькі дитинчата
Вибігли в садок,
Простягають рученята —
Не дістать

От біда, от біда:
Зникла в цапа борода!
А Сашко нам пояснив:
— Я його омолодив!
Думав ще й пофарбувати,
Та бабуся вийшла з хати.

На ялинку в дитсадок
Мудрий зайчик до діток
Прискакав.
Він веселих їм казок
Про звіряток і пташок
Розказав.
Запитали вуханя:
— Ой ти, зайцю-зайченя,

Як садили сад —
Де не взявся град…
Саджанці — в солому,
І гайда додому.
Будували дім —
Де не взявся грім…
Кинули лопати —
І гайда до хати.
Сіли їсти борщ —
Де