Мамо, ніч-циганка

Мамо, ніч-циганка
тихо від воріт
підійшла до ганку,
стала і стоїть.
Ніч ота ворожить,
як циганки всі:
очі – як волошки,
стрічки у косі…

Зорі, наче вишні,
зріють в небесах.
Срібний місяць
вийшов на широкий шлях.

Чуб у нього русий,
брови – дві дуги,
Довгі його вуса
впали на луги.

На луги, на ріллі,
на залізну путь.
Вуса його білі
по ріці течуть!..

Мамо, ніч циганка
в нашому дворі,
мабуть, аж до ранку,
мабуть, до зорі.