Ліні Костенко
Львів сам розстеля ліжники голубі,
І буде терплячим, і буде ласкавим.
Львів руки простягне назустріч тобі
З маленькою чашкою чорної кави.
Не бійся обіймів – вони кам'яні,
Не бійся барочної ласки-нестями:
Ти вірша запишеш на древній стіні
Супроти дубової чорної брами.
І вийдеш на площу, на ринок – у центр,
Де сто кам'яниць в небо здибились гордо.
В музеї-аптеці є мудрий рецепт,
Як вигнать з душі баламутного чорта.
Бо ж він це докупи тасує слова
Любові і болю, наруги і слави.
А вже з-під каміння пробилась трава
І в чаші гранітній схолонула кава…
Гість
Коментарі
Підписатися