Луперк

Жозе-Марі Ередіа

М.Валерій Марціал, кн.І, епігр. 117

Луперк ще здалека кричить: “Поете мій,
Твій збірник епіграм — то ж золота латина;
Для мене він, божусь, є насолод вершина…
Я завтра шлю слугу — позич мені сувій!”

“Ні, ні! Твій раб старий, Кульгавий і сліпий,
А сходи в нас круті, і дім у нас — руїна,
Ти ж мешкаєш, я чув, на спаді Палатіна,
Атрект, мій видавець, либонь, сусіда твій.

Всім пропонує там його книгарня щедра
Флакка, Вергілія, Теренція і Федра —
Померлих і живих довічні імена.

Там, тертий пемзою, до продажу готовий
За п’ять динаріїв — така йому ціна —
Стоїть і Марціал в одежі пурпуровій”.