Луна засніжених гір

Був сніг – як день, а день – як сніг,
і я сховатися не зміг
ані від слів, ані від сліз твоїх.

Тоді я нагадав тобі
далекі гори голубі
і попросив не забувати їх.

Приспів 1:

Луна засніжених гір
нас кличе ввись до сих пір.
Там світ – маленький згори,
там інші кольори!

Луна засніжених гір
твій голос має, повір.
Повір, не знаю я сам,
чому я ще не там!

Ти говорила – ти права –
любов – лавина снігова,
я чув одну засніжену луну.

Ти просто звикла до землі –
а мрії вже такі малі,
що гріх мені складати їм ціну.

Приспів 1.

Я поцілую твій портрет
і покладу його в конверт,
ще допишу силенну силу слів.

Читай-читай хоч цілий вік
про мить любові й щастя пік –
а я орлом у гори полетів!

Приспів 1.

Приспів 2:

Луна засніжених гір
нас кличе ввись до сих пір.
Там світ – маленький згори,
там інші кольори!

Луна засніжених гір
твій голос має, повір.
Повір, не знаю я сам,
чому я знову там!