Людмила Старицька-Черняхівська

Українському славетному війську

Повите все нічною млою
Спить місто ген край ніг твоїх…
Замовкло все… Лише луною
Пливе північною добою
Далекий голос вартових:
–

До згоди всі! В ясній блакиті
Палає зірка золота,
Брати, розрадою розбиті,
То сяє нам свята мета.

Вставай, в кого душа жива,
Шикуйсь до лави лава,
Уже минає ніч

Втомлена, іду я спатки,
Сон стулив вже оченятки;
Добрий янголе, святий,
Тихий сон мені навій.

Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти —

Без свічок, без кадил і без співів сумних
Лиш в тяжкій, нерозважній журбі
Возгласимо сами ми в серцях мовчазних
Вічну пам’ять, Кобзарю, тобі!

Вічну пам’ять любови безмірній