— Любий вітре-вітровію, —
Шелестить пшениця, —
Бачиш, я від спраги млію,
Дай води напиться.
Вітровій дмухнув щосили,
Стрепенувся птахом
І зненацька хмари сиві
Перейняв над шляхом.
А ті хмари буйногриві —
Хмари-водовози.
В них цілющі, гуркотливі
Причаїлись грози.
Ось метнулася по небу
Блискавка грайлива,
Вітер вщух,
І серед степу
Зашуміла злива.
Гість
Коментарі
Підписатися