Ліні

не вживаю нічого
крім чаю
виживаю в природі
мов звір
жаль
що нюх свій
мисливський
втрачаю
і чіпкий свій
мислительський
зір
доживу досвічу дозорію
на безлюдді
в безликій юрбі
й прошепчу своє “аве Марія”
увостаннє
дружино
тобі