Леонід Первомайський
Стережіться, поети
- Автор: Леонід Первомайський
Стережіться, поети, глибинного слова,
Для якого не треба блискучих прикрас.
Гіркота його вічна і ніжність раптова
Мають силу цілющу і спалюють нас.
Стань біля мене
- Автор: Леонід Первомайський
Стань біля мене, стань, мій сину,
Я прикрию долонею твої очі,
Щоб ти не побачив своєї смерті,
А тільки кров мою в пальцях на сонці,
Ту кров, що й твоєю стала кров’ю
І зараз
Собі поети право залишають
- Автор: Леонід Первомайський
Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Свій твір
- Автор: Леонід Первомайський
Свій твір — життя, яке з нас кожний звик
Лишати недовершеним нащадку,
Геть перекресливши, мов чорновик,
Переписати наново — спочатку?
Скорившись застарілій сліпоті
- Автор: Леонід Первомайський
Скорившись застарілій сліпоті,
Нелегко в русі днів збагнути сутнє.
Вклякають над минувшиною ті,
Хто віри позбувається в майбутнє.
Не думав я
- Автор: Леонід Первомайський
Не думав я, що припаду колись
До слів твоїх — до сліз, що пролились
У вірші, наче в чашу ту прозору.
Не віддам нізащо й ніколи
- Автор: Леонід Первомайський
Не віддам нізащо й ніколи
Те, що болем здобув я сам, —
Отієї, що очі коле,
Правди я тобі не віддам.
Не віддам ані перемоги,
Ні поразки у боротьбі,
Ні початку моєї
Людина довго існувала в світі
Людина довго існувала в світі
Без радості, без болю і стремлінь,
І міліони літ були прожиті
В постійній зміні людських поколінь.
Вона навчилась звіра полювати,
Все винайшла:
Немов по замінованому полю
- Автор: Леонід Первомайський
Немов по замінованому полю,
Ідеш вночі по траверсу рядка,
І на півслові од терпкого болю
Німіє і спиняється рука.
Під ненадійним шаром слів оспалих
(Сипкий пісок, несіяний
Древо життя
- Автор: Леонід Первомайський
Побите бурями незламне древо!
В осіннім лісі на глухій поляві
Підводиш ти в холодне хмарне небо
Свої вузласті руки величаві.
Підводиш ти свої зчорнілі руки,
Неначе підпираєш
Синій, тихий, вечірній
- Автор: Леонід Первомайський
Синій, тихий, вечірній,
падай, падай, сніжок!
У журбі неймовірній
я іду без стежок.
Розстилається килим
снігом, іскрами, сном…
Білим дубом похилим
стане ніч під
За просторами, за снігами
- Автор: Леонід Первомайський
За просторами, за снігами
де ти зникла, в які краї?
Хто вдивляється вечорами
в очі радісні, не мої?
Прокидаюся – тьма навкола,
попід вікнами ходить сон,
все забулося,
Наче в казці
- Автор: Леонід Первомайський
Наче в казці – усе збулося.
Давні марення, тихі сни.
П’яно пахне твоє волосся,
і над нами – ніч війни.
Місяць зводиться із туману.
Небо тьмариться голубе.
Мов холодну
Переклади з Гейне
- Автор: Леонід Первомайський
Гонець
Вставай, сідлай свого коня,
Подайся, джуро мій,
В Дунканів замок крізь ліси
I крізь поля мерщій!
На стайні жди, покіль тебе
Стайничий не
Сторінка 2 із 2
Тунг сагурнг