Ланами йду

На синім неба парашуті
Сідає сонце на гряду.
По серцем даному маршруту
Ланами йду.

До ніг — колосся хвильно лине…
Шумує дзвониками птиць —
І шерсть ячменю соболина,
І шовк пшениць.

Туди, де мрій моїх джерела
Квітчались квітами в саду,
Де вздовж ріки біліють села
І спіють яблука в меду,—
Ланами йду.

А там мої з дитинства друзі.
Я з ними ріс і коні пас,
Ганяв зайчат у кукурудзі…
Я славлю час,
Добу
І час,

Коли пішов звідсіль, по праву,
Учитись — першим у роду!..
В село крізь ниву золотаву
Ланами йду!в