Кинь за мене, моя нене

Кинь за мене, моя нене,
свій журливий страх;
через це життя злиденне
знайду простий шлях.

Дух Твій з міццю чарівною
при мені вита,
то в життю й під зла вагою
не зійду з пуття.

Із домового багаття
жар любви я взяв,
люди це для мене браття,
світ красою став.

А коли за наше діло
треба стати в бій,
знайду силу стати сміло
в боротьбі святій.

Чи поборю в ній, чи згину,
лякатись дарма; –
вір лиш, що твою дитину
ворог не спійма.

В час спокою – чи то в бою
що гидке мину,
правди ідеал з собою
візьму в далину.

Серце в грудях насталене,
розвернувся шлях…
Кинь за мене, моя нене,
потаємний страх!