Кость Герасименко

Стернею білою, сухим сипучим вереском,
Де переліг, і вітер, і межа,
Встає над маревом уже сідого вересня
Густий і повнозвучний урожай.

А потім думаю, що стануть

Я спиняти тебе не буду.
Ти проходь. Не спиняйся. Йди.
Прийде вересень і повсюди
Вкриє листям твої сліди.
Ти проходь, як проходить літо,
Щоб в дощі не вертати знов,
Мною

Сон мене сьогодні не розніжив,
Сон розтав, неначе дальній хруст.
Встала я й пішла повітрям свіжим
До свого ручного кенгуру.

Він такий чудний — гілки зелені
З сосен молодих

І. В.

Поклади мені варення з полуниці,
Розкажи мені казку таку просту,
Щоб згадалися знову над степом птиці
І гречки медоцвітні в дзвінкому цвіту.

Зараз дзвінко

Шлях донецький весь поріс димами.
Ідемо і день, і два, і три,
I підводяться, як стяг, над нами,
Друже, сині і рвучкі вітри.
Сонце устає і знову падає.
І гудуть, усе гудуть

Ідіть, думи, на Вкраїну.
Т. Шевченко

По світанку ревли гармати,
А коли зайнялась зоря,
Захотілось перечитати
Том улюблений «Кобзаря».

На війні не буває часу