При ополонках крига рихла —
Ховай у шафу ковзани.
Взялась хурделити і стихла
Зима, лякаючись весни.
Нехай ще вдосвіта покреше
Мороз об камінь та грудки.
Та свіжим соком у черешень
Вже наливаються бруньки.
Вже де-не-де чорніє поле,
Зняв білу шапку ожеред,
У вуликах говорять бджоли
Про золотий липневий мед.
І даль привітніша, ніж вчора,
Квітують синьо небеса,
І з молодого осокора
Шовкова китичка звиса.
Гість
Коментарі
Підписатися