Оксані Лятуринській
Поглянь на камінь: він мовчить
Мовчанням мудрости і віри.
Гримить війна, дзвенять мечі.
Шаліє кров. Вирують вири.
Та він холодний і нагий —
На перехрестю.
Мчаться авта.
Минає звільна крок нога
Минає все.
Лиш вів, як правда
Найбезумовніша, — застиг
З незримим виразом погорди.
І той його камінний сміх
Не бачать перехожі орди.
Гість
Коментарі
Підписатися