Іван Сокульський

Без України ми —
раби останні.
Без тверді камінь,
без русла ріка.
Немає нас!
І тільки дзвін
кайданів…
І тільки плач —
безмовний —
у віках.
Без України

Намивається час,
прибуває блакиті і тиші.
З позаобрійних днів
тече-протікає світ…
Називається: Степ.
Озивається долі узвишшя —
простір і далеч
зупинених Богом

Дніпро — мов розкритий
“Кобзар”,
і піднятим прапором —
небо.
Дозріває блакить,
виростає гроза —
невблаганно,
нестримно,
вишнево!
Тиша гучна —
понад прірву