Ідуть літа… що раз лункіще
Пісні юнацьких поколінь:
І тільки ще на цвинтарищі
Минулих днів холодна тінь.
І тільки серед сонних мурів
Старих церков і синагог
Хрупкі, погорблені фігури
Покірний шепчуть монолог.
Вони — мандрівники злощасні
На кораблі, що йде на дно,
А душі їх — лампадне масло,
Що вигоріло вже давно.
Гість
Коментарі
Підписатися