І магія забутої елегії,
Прочитаної в юності,
Веде
В минуле,
В далину,
В травневі леготи,
Хоч знаю,
Там ніхто мене не жде,
Не вигляда…
Смішні тепер буколіки –
Не ті часи,
Й змінилися смаки.
А я готовий стати хоч навколішки,
Аби хтось нашептав мені рядки
Забутої елегії!
Гість
Коментарі
Підписатися