Гурби

Колись так звалося село, якого зараз нема, що стало місцем найбільших боїв УПА з військами НКВД. Тут покояться останки майже тисячі молодих патріотів.

1
Над Гурбами плакало небо,
Похмуро стояли дуби
І, як заклинання, до тебе
Шуміло вгорі: “Не убий!”
Жовтіло соснове коріння
З осувів, з піску, мов кістки,
Де у забутті, як у тлінні,
Забиті лежать юнаки.

2

Згадує Гурбівський ліс
Клекіт великого бою.
Падав повстанець на кріс,
Землю багрив під собою.
Падали муж і юнак
В битві жорстокій і лютій,
Воля приснилась сумна
Знов Україні закутій.

З

Гурби-журби…
Щось тут на горбах,
Наче прокляте, наче закляте,
Мовчазна віковічна тужба.