Грицько Бойко

Тихий ранок наступає
Подивися — угорі
Догоряє, дотліває
Вуглик ранньої зорі.

Вітерець дихнуть не сміє…
Скоро схід забагровіє,
Засміється з далини
Ясне сонечко

В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджачках.

Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла,
Та жаль, що всюди віхола
Поживу

В порту
Краб
Здирався
На трап.
Шкряботів
Краб:
Шкряб,
Шкряб,
Шкряб!

Текла
Сула
Біля
Села.
Біля
Сули
Льони
Росли.

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить

Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.

Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.

А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи

Погляньте, малята, на цей сірничок:
Червона голівка, жовтенький бочок.
На вигляд — звичайний: тонкий i малий.
Буває він добрий, буває i злий.
Biн може зігріти, зварити

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
I віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає, —
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо

Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля —
Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій…
Здрастуй, свято — Рік Новий!

Вийшов Дід Мороз з

Весною біля школи
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.

Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.

До

Чому цуцик у муці?
Він хотів спекти млинці

Та собача вдача
Дуже нетерпляча:

Лиш розбовтав тісто —
З’їв його все чисто!

Сом
Наївся
Досхочу:
Ситно
Сому-
Вусачу.
Спочиває
Сивий
Сом:
Ой, солодкий
Сниться
Сон!

Кришталева зимонька
В срібнім кожушку!
Ти кругом насипала
Білого сніжку.

Принесла ти радощі
Нашій дітворі:
Гірочка і ковзанка
В кожному дворі!

Кришталева

Я лечу, лечу, лечу –
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз –
Мимо сосен і беріз.

Я веду, веду, веду –
Саночки на поводу,
Бо з гори санки летять,
А на гору – не

За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?

До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув ніс
І тихенько слуха.

Та

Ранньою весною
В нашому садку
Я сама садила
Вишеньку струнку.
I шумить листвою —
Вже така, як я! —
Вiд усiх найкраща
Вишенька моя!

– Де твій букварик?
– В портфелі новому.
– Ну а портфель де?
– У столику дома.
– Взяв би зі столу.
– Так стіл же замкнувся…

– То відімкнув би.
– Ключа я

Бабуся
В кіоску
Забула
Авоську.
А внучка
Ганнуся
Відразу
Гайнула —
Забуту
Авоську
Бабусі
Вернула.

Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять малят —
Довгоногих чапленят.

Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на

– Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
– А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!