Гріється сонце притомлене
на теплій долоні клена.
І читає життєві лінії,
як іноді ти читаєш у мене.
А там писано, ще й недописано…
А ще більше хочуть сказати синиці,
а сонце нікого не слухає –
у сонця свої таємниці,
і віра своя, і впевненість –
то й що йому всі перемови?
Як сонце стоїть найвище –
на вершині любові.
Популярні автори
Гість
Коментарі
Підписатися