Голод

Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Позабутим…
Руки несила підвести…
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.

І поле й голод
Це все — ти,
Шляхи — твої пошорхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твої не зійшли звуки.

Сій же в строфи люте насіння
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина
Сій же,

Пазурями землю копай,
Лушпайя
Сій бараболі.
Ще карам не край,
Ще мучитись довго за волю.