• Автор: Степан Бен

Дзвенять хрущі, цвітуть черешні,
дівчата водять «журавля».
А вечір ловить на гнуздечку
золотогривого коня.

Стою у присмерку діброви
і думи вечора таю.
Весна кує нові дороги, —
чи скоро викує мою?

Які слова я там зустріну…
Кому зародять ці поля?
Останні птиці долетіли…
Цвіте туманами земля.

Коментарі