Дивлюсь на повінь, що прийшла,
Дивлюсь на грізну воду;
Се плач і сльози і журба
І кров мого народу.
Там далі гори, береги,
Тут самі доли: ровінь,
По горах в путах ті раби,
Що наплакали повінь.
А повін грозить, филі бють,
Коріння рвати бачу,
Ревуть, ридають і клянуть
Недолю, ту жебрачу.
Гість
Коментарі
Підписатися