• Автор: Платон Воронько

Вийду ніччю до води –
Ой, Дунай-ріка,
Ой, поля мої, сади –
Юність гомінка.

Я нічого не втаю
В серці молодім.
Первоцвітами в маю
Заквітчаю дім.

Замету тобі стежки
І поллю з відра,
Як ітимеш від ріки
До мого двора.

Тільки, любий, щоб навік,
Тільки назавжди.
Подивись, який потік
Синьої води.

І любов моя така, –
Бережи її.
Ой, шумить Дунай-ріка,
Як літа мої.

Коментарі