Прощаючись – можливо назавжди
напевно назавжди –
старі коханців чужому місті забрели сюди
два столики під липами стояли
вони собі сиділи і мовчали
і дівчина їм каву принесла
і неймовірно юною була
було шовкове стрижене волосся
тату довкола ліктя обвилося
її коліна голі і сумні
вона говорить тільки „так“ і „ні“
і за її тату у вигляді змії
за усмішку просту за кожне „yes“ її
і за останнє „no“ що їм готує Бог
ту каву як вино вони пили удвох
Гість
Коментарі
Підписатися