Поети повтікали із села –
Оспівують міські дебелі мури
І так радіють крихтам зі стола
Столичної літератури…
Прямісінько із кінського сідла
На п’єдестал,
Де ставляться скульптури?!
…В селі черемха знову зацвіла.
Лисніють рІллі, чорні, як смола.
Гребуться в перегної ситі кури.
В колгоспників щодень – нові діла,
Забули про спочинки й перекури…
“У щастя людського два рівних є крила…”
О, ці слова поет писав з натури –
Він розумів поезію села!
Гість
Коментарі
Підписатися