• Автор: Василь Діденко

Десь подівся пролісок,
та весні не край, —
знов зозулі голосом
закукукав гай.

Галявину виткали
сонця промінці.
І торкає квіткою
вишня по руці.

Вітер поміж кленами
грає в сопілки.
Косами зеленими
мають берізки.

Коментарі