Якщо тепер не буде більш нового - ми бачили відколись все,
Коли наш розум, винахід не новий, який в омані прагне знов живе,
В утробі хибного й дурного сподівання несе мертве дитинча;
Я рукавицю кину всьому часу, зачарований в твоїх очах.
О поверни, ти Земле, навколо сонця свій сотий рух навспак,
Все одно тоді всі пошуки були би марні, і я щасливий вернувсь назад,
Щоб я змів знову довести - у книзі всесвіту твоя краса єдина,
Відколи розумінню ми навчились, в момент чарівної години.
Що в вальній виставці чарівній, сказала древня мова мудреця,
Про тебе, занурена у вільне море щастя безкінця;
Змогли б вони, чи ми, створити після цього новизну
За всі слова прекрасні, про прекрасну приреченість все ту.
О, знаю, даремний їх був час - світ все забув,
Ніхто до тебе нагороджений так сам не був.
Вірші за розділом
Кохаю Африку 
Ольга
Коментарі
Підписатися