Ти була неначе сонце
Енергійна й молода
Та зненацька у віконце
Нам постукала біда
Наче струни обірвались
Наче вліз у хату вор
Того дня коли дізнались
Твій діагноз - приговор
Ти хворобі не здавалась,
Заспокоївши мене,
Всупереч ти посміхалась
І казала – все мине
Ти роботи не цуралась
Навіть в свій останній час,
Бути сильной намагалась,
Зберігаючи всіх нас
Місяць в небі зажурився
І пропав у світа звук
Коли раптом зупинився
Серця маминого стук
І хоч новий день настане
Серце щимить від жалю
Але встиг сказать в останнє –
Мамо – я тебе люблю
Ти пробач рідненька мамо –
За образи всі мої
Що завдав тобі незнамо
І свідомо на землі
Був би господу я вдячний
Все на світі би віддав
Аби ще хоч раз побачив
Я тебе живою, Мам
Поміж зоряного неба
Білим янголом летиш
Видно господу так треба
Ти наш спокій сторожиш
Я вже не так гірко плачу
Ти щаслива вірю там,
Знаю що колись пробачиш,
І обіймеш мене мам
Знаю що колись зустрінеш
І обіймемся ми мам
Кохаю Африку 
Ольга
Коментарі
Підписатися