Любов це завжди про розмови

Тебе можуть кохати, але при цьому мовчати.
Але це дві абсолютно протиречливі речі.
 
Кохання - це почуття,
а не мовчати - це дія.
 
На жаль, я усвідомлюю це тільки зараз -
коли втратив те, що було моїм життям.
Я несу в собі відповідальність.
Але я не несу в собі провини за все.
До цього привело мовчання.
Мовчання, яке вилилося з взаємного бажання "оберігати", яке в результаті просто закрило нам роти.
 
Ми ховали тривоги, щоб не поранити,
А в результаті поранили найглибше.
Там де серце просить говорити - ми мовчали. 
А мовчання іноді ранить, сильніше за будь-які слова. 
Я не вмів читати думки і любити тебе так, як тобі хотілось: без пояснень, підказок і довгих розмов.
 
І виникає той самий гіркий парадокс:
тепло на словах і тотальна самотність в реальності.
 
Людина навіть може боятися тебе втратити, але нічого при цьому не змінювати, бо в її голові "все добре".
Говори.
Людина може повертатися коли їй погано
І зникати в моменти, коли справді треба проявити відповідальність, але "все добре".
Говори.
Людина не має лишати тебе у підвішеному стані,бо "все добре".
Говори.
Людина не просить чекати і не годує словами "коли небудь", "якось потім" або "давай не зараз", бо "все добре".
Говори.
 
Якщо тебе "не обирають" в моменті, це не значить, що тебе недостатньо.
Але я не не обирав. 
Я не знав як має бути і як того хочеться іншій людині.
Мовчання.
 
І це не про відсутність почуттів чи відсутність цих стосунків.
Відсутність цих дій була плодом.
Плодом мовчання, що поступово з'їдав зсередини відчуття.
Але справжнє кохання це завжди про вибір.
Але "все добре"
 
Я помітив це все надто пізно.
Мовчання вбило все.
Тобі стало байдуже. 
Любов може пережити кризу, а байдужість - ні.
 
Я міг би приїхать в любий момент
Мені треба просто слова.
Слова, що спонукають до дії.
"мені холодно, сонце", "мені боляче, сонце", "я не знаю що робить".
"Приїдь".
 
Я тепер можу приїжджати додому в любий момент.
Я тепер можу їздити двічі на рік закордон.
Але який в тому сенс.
 
Ти моя радість, яку я проєбав.
Я робив якісь вчинки, але мовчав.
Я сподіваюсь знайти свою радість по новій.
Знайди і Ти.
 
В мене немає образ. 
В мене є нерозуміння.
Чому ти виливала душу іншому, а не мені.
Чому ти обрала найлегший шлях.
Просто втекти.
Я тебе пробачаю.
 
Ти стала відчувати самотність.
Я прошу пробачення.
За свою сліпоту, за мовчання і недосказані слова.
Але, на жаль мене ніхто не вчив любити.
На жаль, навіть Ти.
 
Ти заслуговуєш на все в цьому світі. 
На все, що я не зміг тобі дати.
Не страждай. Коли ти рвеш сраку в стражданнях і самокопаннях, тов кінці отримуєш не полегшення, в порвану сраку. 
 
Людина може за тобою сумувати.
Пробач, що не говорив.
Людина може до тебе тягнутися.
Пробач, що не говорив.
Людина може переживати своє горе.
Пробач, що не говорив.
Людина може проходити через панічні атаки.
Пробач, що не говорив.
Людина може бачити на власні очі таке, що іншим сниться тільки в кошмарах .
Пробач, що не говорив.
Людина може робити те, що викликає у неї морально-етичний дисонанс. 
Пробач, що не говорив.
Людину можуть заставляти робити, те що суперечить її життєвим переконанням і це приносить їй неймовірний біль.
Пробач, що не говорив.
Людина може бути у повному нерозумінні як рухатись далі.
Пробач, що не говорив.
Людина може переживати все в собі, щось помічати, але списувати це на лікування іншої людини.
Пробач, що не говорив.
Пробач.
 
Людина може говорити, що ти для неї важлива, але не робити кроків на зустріч.
Мовчання.
Пробач.
 
Та якщо ти колись заблукаєш у власному хаосі - пам'ятай, що у цьому вікні завжди залишено світло тобі.
Мої двері не знають замків від твоєї втоми. 
І я з цим нічого зробити не можу.
 
Тут немає гніву.
Тут є простір, тут є обійми, де панує тиша,
і долоня, що завжди пам'ятає м'якість твого волосся.
Долоня готова просто розвіяти твій шторм.