Надвір зовуть хлоп’ята,
Та я не йду гулять,
Вдягну спецівку тата,
Вона мені до п’ят.
А потім рукавиці
По лікті натягну.
На них метал іскриться
І запах є вогню.
Як богатир із казки,
Вдягаю я шолом.
Та сталеварська каска
Спадає на чоло.
Дивлюсь крізь окуляри,
Світ синім став чомусь.
— Я буду сталеваром,
Як рідний мій татусь.
Гість
Коментарі
Підписатися