Богдан-Ігор Антонич
Вишні
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з
...Божевільна риба
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода,
мелодії грає на каміння флейті,
а в білих пін хвилястогривім рейді
риб щічки розцвітають з глибу дна.
Над плесо вискочила з них
...Баклажани
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
З-за шиб проміння жмут, мов блиск омани,
осіннім усміхом з далеких лук
бренькливі мухи манить на рундук.
Мандрують хмарою дрібні прочани
й глядять очима, повними пошани,
як
Автобіографія
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,
тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,
і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені.
Тепер — де б я не був і
Перший сніг
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Осінь переїхала по полі возом золотим.
Понад кучугури кучерява мряка — срібний дим.
Сонце з батогом проміння вогняний погонич.
Навпростець по небі білі хмари в перегони.
На
...Осінь
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Дозрівають довгі дні, як ярі яблука,
лине листя з лип,
плине воза скрип,
коло лісу колом ллється вигук зяблика.
Палиться під захід сонця неба палуба,
от отара в
Біг 1000 метрів
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Віддих свище в легенів брилах,
наче буревій.
Пливу легенько на ніг крилах
в синій обрій мрій.
Я не вихаю руками, я не вихаю ногами;
закам’янілий тан.
Я тільки орю по морю
Коломийка про провесну
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Вітер віє, вітер буйний, віє за горою,
мороз ходить, мороз бродить під руки з весною.
В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять,
роси росять, хмари хмарять небо в барву
Скок жердкою
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Набрав повітря в груди,
аж засвистали звуком флейт.
Підніс жердину вгору;
так птах підносить дзьоб,
як починає лет.
Немов стовпи у землю,
вбив ноги у сажневий
Молодий поет
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Над лугом буря свище, наче пуга,
І вітряна кряжами кряче пря,
мов не ліси хвилюють, а моря,
та в серце туга стукає, мов пугач.
Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,
деру очима
Романтизм
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Над морем в хмарах марить чорна галич,
ліричний місяць потопає в тінь.
І дикі скелі й синя далечінь.
Пливуть похмурі Байрона ушкали.
В городі в темну ніч самітний Вертер
на
Пісня мандрівника
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить.
О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь!
На берег моря туга, в край землі жене,
де океан манить піснями хвиль мене.
Покину стукіт
...Прочитан
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Уздовж причілля тінь лягає вогко,
а коло брам розколений колодязь,
у землю встромлений, немов колода,
зеленим, молодим сміється мохом.
Патлатий, кучерявий прочитан
руками
Алхімія
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
В маленькій келії душно, запах сірки.
Засушений, мов сірка, жовтий маг
в реторту п’ялить очі, повні спраг.
Червоний біс регочеться із дірки.
Мов кльоша, золота над всім
...Бджола
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Лисніє липовий, липневий липець,
липучий і лискучий в білім збанку.
В нім розтопились зорі на світанку
і пахощі левад, квітчастих китиць.
Над озером пахучим,
...“І”
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
І вітер, що жене по руннім полі,
і дощ, що жне руді хмар руна в млі,
і злотий усміх зір на синім тлі,
і долі спів пшеничної в стодолі.
І виноград і водоспад удолі,
і сад і
Підсвідомість
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Понад похмуре, чорномуре бердо
підносив замок кам’яний свій жест.
В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл;
в льохах тримав рабів своїх він твердо.
Навколо замка виросли
...Гіпнотизер
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
В молочнім світлі матових кінкетів
цвітуть на чорнім шовку ордері.
Вогонь в очах холодних загорів,
в судоргах пальці, начеб грав на флейті.
Круг нас паде зелено-жовта
...Шум
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Шумить і шамотить шумка шума,
шум прибирає, як весною повінь,
і кожен лист на дубі шуму повен.
Здіймає шлик із голови чумак.
Шпарка шурнула шурубура шуру,
мов малахай, маха
Під дахом лісу
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Ой піду я до бору, до бору,
подивлюся на сонце крізь тінь.
Піднесуться дерева угору, угору,
і на землю впаде далечінь.
Ой піду я до бору, до бору,
подивлюся на сонце крізь
Сторінка 2 із 3
Чудовий! Коли поруч.....