• Автор: Василь Барка

Чи приносить сонце з синіх нетрів —
хрест палання в двері вбогі,
то прикмета! від небес простерті
руки: визволити гробик.
Чи струмок приведено з вершиння:
при іконці нас напоїть…
знак! що зорі чашу всім відчинять;
всім в олтар,— з біди сліпої.

Чи вітає світло шестикрильне,
в церкві, як провісток перший,
то прикмета: до безсмертя кличе
серце — від розп’яття в жертві.

Від розп’яття з терну знов галузка,
в збір сузір’їв, квіт — кривавець.
Над світами з цвяхів краплі ллються;
хрест, що небо відкриває.

Коментарі