Білим жалем вечір кинув у тіні

Білим жалем вечір кинув у тіні,
білим жалем білий шум пороші,
бо так рано одцвіталися черемхи і жечміни,
бо так рано в’яли білі рожі,

і коли червчатими стежками
листопад пішов шукати марев, –
жемчуг вітів квітне-травневих
замаяв пелюстками,
жемчуг туги, жемчуг білих чарів.

Тому вечір кинув білі тіні,
білим жалем – білий шум пороші:
бо так рано одцвіталися черемхи і жечміни,
бо так рано в’яли білі рожі.