• Автор: Юрко Пархоменко

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Осмеркло.
Нудить мряка.
Гарячі вікна в двір.
Ми сидимо удвох із батьком
І мовчимо.
Учора матір поминали,
(Півроку вже минуло).
Щоб легше ніч минала,
Я пляшку відіткнув.
Потроху випили,
Налили ще.
За вікнами мрячить.
Вечеряємо в тиші вичахлим борщем,
(Чутно, як в лампі гніт сичить).
А хата матір’ю шепоче,
Чобітьми, фікусом, хустками.
І заглядає нам у очі
Її померлими думками.
Осінні ночі – довгі ночі…
До мокрих шибок листя липне.
Батько сидить, потупив очі,
Грудьми прокуреними хлипає.
Такий маленький батько мій,
Сухий, у сіренькій сорочці.
Зігнувсь коло порога, мов чужий,
І курить з кулака.

Коментарі