Бабиного літа насолода,
Осені останні теплі дні.
Лагідно приречена природа
Смуток осолоджує мені.
Нащо ж ти, утiшнице хороша,
Спокушаєш мій спокійний сон?
Тиждень, два… і звіється пороша
Під голодне каркання ворон.
Відцвітають сніжно-білі айстри…
Ще не час віддатися журі:
Яблука найкращі, навіть райські,
Достигають саме в цій порі.
Гість
Коментарі
Підписатися